Ожиріння – хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується надмірним нагромадженням жирової тканини в організмі.
У 2000 році Всесвітня організація охорони здоров’я вперше використала термін “епідемія” для характеристики ситуації з ожирінням – вона визнала, що число повних людей збільшується колосальними темпами. Неліковане ожиріння призводить до розвитку серцево-судинних захворювань, цукрового діабету 2 типу, порушень метаболізму, гормональних розладів, підвищує ризик виникнення деяких онкологічних захворювань.
Основною причиною виникнення надмірної ваги та ожиріння є порушення енергетичної рівноваги між споживаними та витраченими калоріями – надмірне вживання висококалорійних продуктів з високим вмістом жирів і вуглеводів та низький рівень фізичної активності, пов’язаний з малорухливим способом життя. Провідний механізм ожиріння – переїдання, тому основою немедикаментозного лікування ожиріння є дієтотерапія, направлена на зниження калорійності добового раціону.
На сьогодні важливість повноцінного харчування для підтримки здоров’я людини є встановленим фактом. Правильне харчування – невід’ємна частина здорового способу життя.
Важливою складовою алгоритму зниження маси тіла є фізична активність. Особам з ожирінням рекомендуються фізичні навантаження – біг, плавання, їзда на велосипеді. Найбільш прийнятним видом фізичного навантаження слід вважати ходьбу, яка повинна бути регулярною, помірної інтенсивності, щоденною, починаючи з 10 хвилин на день, з поступовим збільшенням тривалості до 30-40 хвилин, з включенням коротких (10-15 хвилин) епізодів швидкої ходьби. Рекомендується щодня приділяти фізичним навантаженням приблизно 30 хвилин.