Історія одужання від туберкульозу Станіслава, м. Павлоград, Дніпропетровська область.
Мене звуть Станіслав, мені 29 років. Захворів на туберкульоз ще в 2016 році. Я — звичайна людина, працював, мав сім’ю, дитину. Почути від лікарів такий діагноз та прийняти його було вкрай важко. Тим паче, що відчував себе непогано…
Втратив роботу, почалися проблеми, згодом від мене пішла жінка, не пускала до мене дитину. Іноді — не хотілося жити, втратив будь який сенс…. Можливо це сприяло неефективності лікування, хоча і був прооперований з приводу туберкульозу.
Завдяки медичним працівникам тубдиспансеру м. Павлоград, з якими я підтримував контакт, і які мене переконали розпочати ще один курс лікування “новими” препаратами, я зміг повернутися до нормального життя. Пройшов лікування та відчуваю себе повноцінною людиною, працюю.
Особливо вдячний моєму соціальному працівнику та медсестрі — Ірині, яка супроводжувала та допомагала на протязі всього лікування. Можна сказати, що тільки завдякі їй витримав це важке лікування та повернувся до житття. Ірина була на зв’язку майже цілодобово, підтримувала морально та давала надію на одужання, відповідала на усі мої питання і допомагала вирішити проблеми.
На даний час я відчуваю себе добре, вважаю, що хвороба більше не повернеться.
